Ознаке

Десять сербських віршів

10:11 26 жовтня 2014 року

Владимір ЯГЛІЧИЧ (1961) – сучасний сербський письменник з міста Крагуєвац, автор десяти поетичних збірок („Поза свідомістю“ (1990), „Темний сад“ (1992), „Усамітнений мандрівник“ (1994), „Тіні в дворі“ (1996), „Стовп“ (2013) та інш.), трьох романів і близько п’ятьох десятків книг перекладів з англійської, французької, німецької та російської мов.

Зокрема, переклав і упорядкував Антологію англомовної поезії від чотирнадцятого до двадцятого віків (2009) та Антологію російського модерного оповідання (від Толстого до Шаргунова, 2011).

 «Я чув про Владиміра Яглічича як про відомого перекладача… – так писав про сербського колегу відомий російський поет Бахит Кенжеєв. – Познайомившись з його власною творчістю, я був вражений глибинною потугою цих віршів, їхньою безкорисливістю та  самовідданістю». Думаю, сповнені філософських розмислів та глибинної експресії вірші сучасного сербського поета зацікавлять і вітчизняного читача. Які в українській версії з’являються на світ уперше.

                                                                                                                 Павло ВОЛЬВАЧ

ПОВЕРНЕННЯ

Йдуть людей обрубки, попід стукіт милиць,

головним проспектом, де дими сповились,

клигають повз банки, школи, стадіони,

попри диско-клуби і «луї віттони»,

скупщину минають і нудьгу щоденну,

доки їхні очі тнуть пітьму теменну,

в цих часах скорботних, вимерзлих на відчай,

поки зрів-достигнув інший вимір притчі,

що тривкіша смерті – пам’ять днів цих ніби,

що дає спокуту, але рани глибить.

Вдивляться. Побачать: люду тлумні ріки

знов такі ж, як завше, без числа, без ліку.

ті самі неони над куби-громади,

і жінки дарують ті ж самі принади,

доки ті із друзів, що втекли із січі,

так старанно прагнуть уникати  стрічі

в світі, що не знає сорому, вістимо,

що не заздрив зроду мертвим побратимам.

І коли земні ці похитнуться ролі,

і з суєт потягне в небо мимоволі:

де святим і грішним знайдеться порада,

де судом всевишнім віє Божа правда:

щоб прошепотіли, коли німб замріє,

слово найстрашніше: Сербія-Србиjя.

   == извор: видети више

= напомена ур. :   Драги Мирославе,

ево мојих стихова на украјинском радију, и у украјинском листу „Украјинска литературна газета“. Поздрав, са сваким добром,

В.   ( из писма В. Јагличића)

Advertisements